За даними Міжнародної організації виноробства та виноградарства (OIV), у 2023 році площа виноградників у світі склала 7,2 мільйона гектарів, що на 0,5% менше, ніж у 2022 році. Цей спад, показаний на рисунку, означає третій рік поспіль скорочення площі виноградників у всьому світі. Цю тенденцію пояснюють зменшенням площі виноградників у основних країнах, де вирощують виноград, в обох півкулях, лише за кількома винятками.

 

 

Тенденція відзначена як для вина, так і для виробництва столового чи сушеного винограду. Крім того, площа виноградників у Китаї, яка була одним із головних факторів зростання світових виноградників з 2012 по 2020 рік, стабілізувалася з 2020 року.

У 2023 році світове виробництво вина, за винятком соків і сусла, оцінюється в 237 млн ​​гектолітрів, що означає значне зниження майже на 25 млн. гектолітрів (-9,6 %) порівняно з 2022 роком. Цей спад відображає одне з найзначніших падінь, які спостерігалися в новітній історії. Після підтримки рівнів виробництва, що відповідає середньому за 20 років, протягом чотирьох послідовних років, обсяг у 2023 році є найнижчим обсягом з 1961 року (214 млн. гектолітрів).

 

За даними Міжнародної організації виноробства та виноградарства (OIV), різке зниження можна пояснити поєднанням несприятливих кліматичних явищ, включаючи ранні заморозки, сильні опади та посуху, у поєднанні з широко поширеними грибковими захворюваннями. Ці фактори сильно вплинули на врожай обсяги в основних виноробних регіонах Північної та Південної півкуль.

На діаграмі відображена структура світового виробництва вина (без соків і сусла) у 2023 р.

Ми бачимо, що традиційними лідерами світового виробництва вина лишаються виноробні регіони Євросоюзу, США, Південної Америки, Південної Африки та Австралії.

Світове споживання вина у 2023 році оцінюється в 221 млн гектарів, що означає зниження на 2,6% порівняно з 2022 роком. Якщо ця оцінка підтвердиться,  це означатиме найнижчий обсяг, зареєстрований з 1996 року. Падіння глобального споживання вина має відносно стабільну траєкторію з 1996 року. 2018. Цій тенденції сприяє кілька факторів.

Слід зазначити, що зниження споживання в Китаї, починаючи з 2018 року в середньому на 2 млн гл щорічно, зіграло центральну роль у зниженні показників глобального споживання. Початок пандемії COVID-19 у 2020 році посилив цю тенденцію до зниження, а карантинні заходи негативно вплинули на основні винні ринки в усьому світі. У 2021 році пом’якшення обмежень, пов’язаних із пандемією, у поєднанні з відновленням сфери гостинності (HoReCa) і пожвавленням громадських заходів і свят призвело до відновлення споживання в багатьох країнах.

Однак у 2022 році геополітична напруженість, зокрема конфлікт в Україні, і наступні енергетичні кризи, а також збої в глобальному ланцюжку поставок призвели до зростання витрат на виробництво та розподіл. Це, у свою чергу, призвело до значного зростання цін для споживачів вина, що знизило загальний попит. На тлі складного економічного ландшафту, що характеризується глобальним інфляційним тиском, основні ринки вина зазнали помітного спаду в 2023 році. Незважаючи на кілька винятків, переважаючі умови чинили значний тиск на купівельну спроможність споживачів, що ще більше сприяло спаду споживання вина в усьому світі.

Із діаграми ми бачимо, що країнами-лідерами за обсягами споживання вина в світі є США, Франція, Італія, Німеччина та Великобританія. При цьому у 2022 році ЄС представляв собою ринок обсягом 107 млн гектарів, що становить 48% світового споживання вина. Ця цифра відображає незначне зниження на 1,8% порівняно з попереднім роком, в результаті чого споживання вина в ЄС більш ніж на 5% нижче середнього десятирічного рівня. Це зниження пояснюється загальним скороченням споживання вина, яке спостерігається в деяких основних традиційних виноробних країнах.

У 2023 році низькі обсяги виробництва в Південній півкулі, високі середні експортні ціни та ослаблений міжнародний попит суттєво вплинули на світовий обсяг експорту вина, який скоротився на 6,3% до 99,3 млн гектотлітрів, найнижчого показника з 2010 року. Найбільший внесок у це падіння в світі обсяг торгівлі по відношенню до 2022 року: Чилі (-1,5 млн. гл), Південна Африка (-0,9 млн. гл.), Франція (-0,8 млн. гл.), США (-0,7 млн. гл.), Нова Зеландія (-0,7 млн. гл.), Аргентина (-0,7) млн. гл.).

Незважаючи на зниження на 4,7% порівняно з рекордним показником 2022 року, вартість світового експорту вина у 2023 році сягнула 36,0 мільярдів євро, що є другим найвищим показником за всю історію.

Така стійкість пояснюється значною середньою експортною ціною 3,62 євро/л, що означає зростання на 2% порівняно з 2022 роком. Як показано на графіку, це найвищий рівень цін, який коли-небудь реєструвався, на 29% вище середнього рівня 2020 року.

 

Однак важливо зазначити, що таке різке зростання цін насамперед пов’язано з вищими витратами, понесеними виробників, імпортерів і дистриб’юторів, що є прямим наслідком глобального інфляційного тиску. Трьома країнами, які найбільше сприяли зниженню світового експорту порівняно з 2022 роком, є Чилі (-0,4 млрд євро), Франція (-0,3 млрд євро) і США (-0,3 млрд євро).

У 2023 році Італія, Іспанія та Франція експортували 54,9 млн гл вина, що становить 56% світового експорту вина за обсягом. Проте кожна з цих країн зазнала зниження обсягів експорту порівняно з попереднім роком: Італія спостерігала незначне зниження до 21,4 млн. гл (-1,0%); в Іспанії спостерігалося падіння до 20,8 млн гелометрів (-6,6%); а експорт Франції скоротився до 12,7 млн гектарів (-5,8%).

У 2023 році Німеччина, Великобританія та США зберегли свої позиції як провідні ринки імпорту в усьому світі, разом представляючи майже 40% загального світового обсягу імпортованого вина та 37% у вартісному вираженні.

Водночас, виноградарство традиційно є важливою складовою агропромислового комплексу України. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 3,3% - 4% в Херсонській і Миколаївській областях, до 15,6% - 19,1% в Одеській та Закарпатській областях) ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів.

За 22 аналізованих роки площа виноградників у плодоносному віці скоротилася у 3,4 раза і становить у 2022 р. 29,0 тис. га.

Суттєвим фактором цього стала також тимчасова окупація Херсонської області та активні бойові дії на частині територій Миколаївщини. 63,1% усіх посівних площ під виноградниками припадає на Одеську, 14,1 – на Миколаївську та 9,2% - на Закарпатську області, що пов`язане із сприятливими природно-кліматичними умовами в цих регіонах для культивування винограду. Також осередком українського виноградарства є Автономна республіка Крим, яка майже 10 років перебуває під тимчасовою окупацією.

У 2022 р. обсяги виробництва винограду становлять 257,9 тис. т, що на 2,3% перевищує рівень довоєнного 2021 р. і свідчить про героїзм українських виноградарів, які, не зважаючи на надзвичайно складні обставини, тримають галузь на задовільному рівні. Урожайність як показник технологічної ефективності вирощування винограду має тенденцію до зростання у 2022 р. до позначки 88,9 ц/га, проте фактором цього, поруч із сприятливими кліматичними умовами, головним чином є скорочення посівних площ.        

Додатково, у 2022 р. в Україні функціонувало 7 великих виноробних підприємств із середньою кількістю робітників – 250 осіб. На інших підприємствах (всього 118 середніх та малих) в середньому працювало до 50 осіб. Отже, загалом на виноробних підприємствах було зайнято близько 8 тисяч працівників.

Звернемось до оцінки потенціалу вин на ринку алкогольних напоїв України. Споживання вина є невід`ємною складовою сучасної культури яке поступово витісняє споживання міцних алкогольних напоїв, суттєво підтримує внутрішній ринок та внутрішнє виробництво винограду в Україні. Отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС породжує нові виклики для національного виноградарсько-виноробського комплексу, що робить актуальним розробку стратегії його розвитку, орієнтовані на інтеграцію в єропейський простір.

Аналіз ринку вина в Україні вказує на те, що виноградарсько-виноробська галузь серйозно постраждала внаслідок активних воєнних дій, що розпочалися після повномасштабного військового вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 р. Виробництво вина суттєво скоротилося у 2022 році і перебуває на рівні 600 тис. гектолітрів.

Ключовими факторами цієї тенденції стали: окупація значної території виноробних регіонів країни, таких як Херсонська, Миколаївська, Запорізька; руйнування або пошкодження інфраструктури та матеріальної бази виноробних підприємств, які опинилися у зоні бойових дій і обстрілів; суттєве зниження купівельної спроможності українських споживачів; неможливість повноцінного функціонування туристичної галузі та індустрії гостинності через активні бойові дії тощо.

Споживання вина у 2022 р. було на рівні 1084 тис. гектолітрів і перекривалось, головним чином за рахунок імпорту вина із Італії, Франції, Грузії, Молдови та Іспанії. Війна в Україні вплинула на те, як люди споживають алкогольні напої та їх споживчі звички. Після суттєвого обвалу ринку вина у 2022 р. на понад 1/3 в умовах повної заборони продажів алкогольних напоїв у більшості регіонів України, починаючи з літа 2022 р. обсяги поступово відновлюються, проте значно нижчі за рівень довоєнного 2021 р. за рахунок обмежень на торгівлю алкоголем у нічний та вечірній час, а також суттєвий відткік населення через вимушену міграції.

Водночас Україна залишається важливим гравцем на світовому ринку вина, займаючи за результатми 2022 р. 28-ме місце серед країн-виробників. Природно-кліматичні умови, зокрема в південних регіонах, в Криму та в  р. Закарпатті, сприяли формуванню довгострокових традицій у виноградарстві та виробництві вина, що утворило унікальний бренд – «українське вино».

В структурі продажів української продукції домінує виробництво натуральних столових вин з низьким рівнем технологічного втручання. Дана тенденція є характерно для світових тенденцій, оскільки основною цільовою групою споживачів столових вин є покоління «міленіалів», які цінують екологічність та органічність продукції.

 

Зокрема, вина в банках набирають популярності, особливо серед молоді та цінуючих комфорт споживачів, пропонуючи порціонні об`єми, переносимість та зручність зберігання. Проте, сьгодні на пересічній полиці українського ритейлу все ще домінують напівсолодкі марки вина. При цьому, на частку білого вина припадає 60%, а червоного – 40% продажів.

В той же час, за даними експертів, трендом найближчих років є переорієнтація споживачів на сегмент дешевих алкогольних напоїв, зокрема вина та пива, частка споживання яких становить по 19% відповідно. При цьому вже у 2023 р. фіксується зростання частки продажів алкоголю українського виробництва із відповідним падінням обсгяів продажу імпортних аналогів.

ПРОДОВОЛЬЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛОДОВО-ЯГІДНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ.

Відповідно до останніх рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) споживання фруктів та ягід людиною має становити не менше 300 г на добу, через їхні корисні властивості (вміст вітамінів, мінералів, антиоксидантів та волокон), при цьому морожені, консервовані та сушені фрукти та ягоди є прийнятною альтернативою свіжим та незначно поступаються останнім за харчовою цінністю.

На основі даних балансів плодів, ягід і винограду Держстату, рівень споживчого забезпечення населення плодово-ягідною продукцією за період 2018-2021 рр. у середньому становив 58 кг на особу, при рекомендованій нормі ВООЗ у 108 кг на особу (розрахунково). Загальна ринкова пропозиція у цей період була представлена плодово-ягідною продукцією вітчизняного виробництва у середньому лише на 77%, та імпортом (в основному цитрусовими та бананами).

Обсяги виробництва плодів і ягід в Україні є недостатніми для задоволення потреб населення, що пов'язано з факторами сезонності вирощування,  технологічними обмеженнями в ресурсах або обладнанні для зберігання, пакування та транспортування плодової та ягідної продукції, конкуренцією з імпортом, коли попит перевищує виробництво, а також значною втратою площ насаджень внаслідок війни. Водночас розвиток плодово-ягідної галузі може бути перспективним напрямком для агробізнесу з рядом потенційних переваг і можливостей, зокрема:

- використання новітніх технологій, що дозволяє вирощувати плоди та ягоди на більшій площі;

- підтримка та стимулювання розвитку плодово-ягідної галузі, зокрема через державні грантові програми і різноманітні міжнародні проекти, які частково фінансують цю галузь;

- експортні можливості;

- попит на перероблену та заморожену продукцію;

- зростання попиту на здорове харчування.

 

 НОВІ ПЛОЩІ НАСАДЖЕНЬ.

За даними Держстату у 2023 році сільськогосподарськими підприємствами висаджено понад 1 174 га нових насаджень, з яких площі під промисловим вирощуванням зерняткових становлять 30%, горіхів – 29%, ягідних – 27% та кісточкових – 14%, і навіть при воєнному конфлікті, залишились на рівні 2022 року (1 174,4 га). Зокрема, найбільші нові насадження під зерняткові культури закладено у Вінницькій та Чернівецькій областях, що становить 71% (246,3 га) обсягу таких площ, під ягідники у Волинській, Житомирській та Полтавській областях – 42% (133 га), під горіхи у Київській області – 35% (119,5 га).

Площі нових садів кісточкових культур у розрізі регіонів визначити важко, внаслідок конфіденційності такої інформації. Водночас кількість регіонів, де вирощуються дані культури, збільшилася до 12 областей (проти 10 у 2022 році), що є гарним показником після значних втрат таких площ у південних регіонах. Хоча динаміка збільшення нових насаджень впала вдвічі порівняно з довоєнними роками (2285 га у 2020 р.) мають вступати в повноцінне плодоношення нові сади закладені у довоєнний період, які за сортовим складом є більш експортно-орієнтованими.

Обсяг виробництва горіхів по всіх категоріях господарств у 2023 році дещо зменшився на 0,8 % та склав 106,9 тис. т (проти 107,8 тис. т у 2022 р.). Це відбулося внаслідок зниження урожайності на 5,3% (73,7 ц/га у 2023 р. проти 77,8 ц/га у 2022 р.), незважаючи на збільшення площ насаджень на 4% (14,2 тис. га у 2023 р. проти 13,7 тис. га у 2022 р.).

У структурі виробництва горіхоплідних культур господарства населення займають 77%, сільськогосподарські підприємства 23%. У структурі усіх горіхоплідних культур вирощування волоського горіху займає 95% площ (13,5 тис. га).

Загальне виробництво зменшилось на 1,5% та становило 106,1 тис. т (проти 107,7 тис. т). Площі вирощування залишилися майже на рівні попереднього року 13,4 тис. га (13,5 тис. га), однак урожайність знизилась на 3,9% і становила 77,2 ц/га (80,3 ц/га). 50% площ вирощування волоського горіху сконцентровано у Вінницькій (2,1 тис. га), Чернівецькій (1,5 тис. га), Закарпатській (1,0 тис. га), Дніпропетровській (1,0 тис. га) та Львівській (1,0 тис. га) областях.

За 2023 рік збільшилися площі під промисловим вирощуванням волоського горіху на 28%, або на 0,7 тис. га та становили 2,5 тис. га. Обсяги промислового виробництва збільшилися вдвічі та склали 3 тис. т (проти майже 1,5 тис. т у 2022 р.). Це свідчить про привабливість вирощування цієї культури сільськогоспвиробниками. Промислове виробництво волоських горіхів сконцентровано у Вінницькій (2,7 тис. т) області, з часткою 89% усього промислового обсягу (3,04 тис. т).

Загальні обсяги виробництва винограду у 2023 році по всіх категоріях господарств зменшилися на 5% та становили майже 245 тис. т (проти 258 тис. т у 2022 році) за рахунок зменшення площ на 9,3% до 26,3 тис. га (29 тис. га). Середня урожайність по країні збільшилась на 4,5% до 93 ц/га (проти 89 ц/га).

У структурі виробництва господарства населення займають 67% площ виноградників, а сільськогосподарські підприємства - 33%.

За 2023 рік значно скоротилися площі насаджень винограду в Одеській області – на 13,4% або 2,7 тис. га. (з 20,1 тис. га у 2022 р. до 17,4 тис. га у 2023 р). Відповідно виробництво винограду у регіоні зменшилося на 11% або 17 тис. т (з 158 тис. т у 2022 р. до 141 тис. т у 2023 р.). Також, зменшилось виробництво винограду у Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях на 22% або 10,1 тис. т (з 46,7 тис. т у 2022 р. до 36,6 тис. т у 2023 р.).

Наразі основне промислове виробництво сконцентровано в Одеській (41,4 тис. т), Миколаївській (25,5 тис. т) та Закарпатській (майже 15,0 тис. т) областях, що становить 99,9% усього промислового обсягу (82,0 тис. т).

У 2023 році площі насаджень кісточкових культур по всіх категоріях господарств зменшилися на 4,3 % та становили 49,1 тис. га (проти 51,3 тис. га у 2022 році). Зокрема, відбулося скорочення площ під персиком – на 13,3 %, абрикосом – на 11,7 %, черешнею – на 8,6 %, вишнею – на 3,7 % та сливою – на 3,6 %.

Провідними регіонами у виробництві кісточкових культур є Дніпропетровська (36,8 тис. т), Львівська (26,5 тис. т), Одеська (52,7 тис. т), Хмельницька (42,3 тис. т), Закарпатська (11,2 тис. т) та Вінницька (20,2 тис. т) області, де збирають понад 43 % або 189,7 тис. т від загального виробництва цієї культури (445,4 тис. т).

Виробництво кісточкових культур за 2022-2023 рр.

За підсумками року значно скоротилися площі як промислового виробництва абрикос на 66,7 %, слив - 25 % та персиків - 14,3 %, так і у господарствах населення, зокрема черешні - 11,1 %, абрикос - 8,8 % та слив на 2,5 %.

Варто зазначити, що 91 % площ кісточкових культур займають господарства населення: з яких площі під абрикос займають 98 %, слив – 96 %, вишень - 93 %, черешень – 95 %, персиків – 89 %.

Абрикос. Виробництво абрикос по всіх категоріях господарств у 2023 році зменшилось на 18 % та становило 40,8 тис. т (проти 49,7 тис. т у 2022 р.). За рік відбулося значне скорочення площ у Запорізькій області на 83 %, Луганській - 33 %, Одеській - 14 % та Дніпропетровській 8 % областях. Виробництво абрикос за рік у цих регіонах становило 17 тис. т та скоротилося на 13 тис. т або на 42 %.

Середня урожайність абрикос по країні була низькою 9 %, і становила 73,8 ц/га (проти 81 ц/га у 2022 р.), що пояснюється особливістю вирощування культури, чутливістю до зміни кліматичних умов та інших факторів пов’язаних з війною. Промислове вирощування абрикос є вкрай низьким і становить лише 0,5 % або 0,2 тис. т від загального виробництва, та у більшості здійснюється підприємствами Вінницької (0,11 тис. т) та Чернівецької (0,04 тис. т) області, що становить 75 % від загального виробництва.

Слива. Обсяг виробництва слив по всіх категоріях господарств у 2023 році зменшився на 2 % і склав 165,3 тис. т (проти 168,6 тис. т у 2022 р.). Найбільші площі з вирощування слив сконцентровані у Закарпатській (2,4 тис. га), Хмельницькій (1,9 тис. га) та Львівській областях (1,4 тис. га), що виробляють разом 49,6 тис. т, або 30 % від загального обсягу виробництва. Промислове виробництво сливи становить всього 2 % або 3,8 тис. т від загального виробництва цієї культури, та здійснюється здебільшого підприємствами Чернівецької (0,6 тис. т), Одеської (0,4 тис. т), Львівської (0,3 тис. т), Дніпропетровської (0,2 тис. т) та Полтавської (0,15 тис. т) областей, з часткою 42 % у промисловому виробництві.

Вишні. Валове виробництво вишні по всіх категоріях господарств у 2023 році зменшилося на 10 %, та становило 162,2 тис. т (проти 180,2 тис. т у 2022 році), на фоні зменшення загальної урожайності на 7 % до 89,5 ц/га (96,1 ц/га) та площ під насадженнями на 3,7 % до 18 тис. га. (18,7 тис. га). Найбільше скорочення відбулося у Запорізькій області: площ на 80 % або на 0,4 тис. га. (0,5 тис. га у 2022 р.) та обсягу виробництва на 50 % або на 3 тис. т (проти 6 тис. т у 2022 р.). Промислове виробництво вишні становить 3 % або 5,4 тис. т від загального виробництва цієї культури, та сконцентровано в основному на підприємствах Вінницької (2,1 тис. т) Львівської (1,2 тис. т) та Черкаської (1,0 тис. т) областей, які разом виробляють 80 % промислового обсягу.

Черешні. Валове виробництво черешні по всіх категоріях господарств у 2023 році зменшилося на 9 %, та становило 53,2 тис. т (проти 58,2 тис. т у 2022 році), площа насаджень по країні скоротилася майже на 9 %, до 6,4 тис. га (7,0 тис. га) Виробництво цієї культури сконцентровано в основному у південних регіонах, що пов’язано з особливостями вирощування та кліматичними факторами. Через широкомасштабне вторгнення відбулося значне скорочення площ на 38 % (проти 10,3 тис. га у 2021 р) та виробництва на 14 % (61,9 тис. т). Це відбулося за рахунок значного зменшення площ насаджень черешні у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях на 40 %, а саме до 0,6 тис. га (проти 3,3 тис. га у 2021 р.), а виробництво продукції у цих регіонах скоротилося на 72 % до 4,8 тис. т (проти 17 тис. т у 2021 р.).

Наразі основне виробництво черешні сконцентровано в Одеській (11,4 тис. т), Дніпропетровській (8,8 тис. т) та Чернівецькій (4,6 тис. т) областях, що виробляють 47 % загального обсягу (53,2 тис. т). Частка промислового виробництва черешні становить 4,5 % (2,4 тис. т) від загального, та здійснюється на підприємствах Вінницької (0,7 тис. т), Дніпропетровської (0,65 тис. т), Одеської (0,3 тис. т) та Черкаської (0,1 тис. т) областей, які виробляють понад 73 % їх промислового обсягу.

Персики. Валове виробництво персиків по всіх категоріях господарств у 2023 році скоротилося на 12,6 % до 11,2 тис. т (проти 12,8 тис. т у 2022 р). Площі вирощування персиків продовжують скорочуватись, і за рік зменшилися на 13 % до 1,3 тис. га, а з початку війни на 50 % (проти 2,6 тис. га у 2021 р.). Тільки втрата площ у Запорізькій та Херсонській областях за цей час становила 1,0 тис. га, що призвело до скорочення продукції майже у 5 тис. т.

Наразі найбільші площі персикових садів площею у 1,3 тис. га розташовані у південних регіонах Одеської (0,76 тис. т), Миколаївської (0,4 тис. т), Дніпропетровської (0,98 тис. т) областей, а також Закарпатті (0,4 тис. т). Виробництво персиків у цих регіонах становить 87% загального обсягу або 9,4 тис. т. Частка промислового виробництва персиків становить 11 % (або 1,2 тис. т) від загального, та сконцентровано на підприємствах Одеської (0,75 тис. т) та Львівської (0,26 тис. т) областей, з обсягом виробництва 83 % всього промислового обсягу.

Площі насаджень яблунь займають значну частку у площах насаджень плодово-ягідних культур 45 % та понад 87 % від площ насаджень зерняткових культур та становлять 75,6 тис. га. Насадження груші становлять лише 12,5 % або 10,98 тис. га площ усіх зерняткових культур.

Валове виробництво яблук у 2023 році збільшилося та становило майже 1173 тис. т, або +4 % (1129 тис. т ніж торік), які зібрано з площі у 75,6 тис. га (-1,7 %) при врожайності 154,8 ц/га (+5,4 %). Виробництво груш зменшилося на 0,8 % проти рівня минулого року та становило 144,8 тис. т, при зменшенні площ на 1,7 % (до 10,8 тис. га) та зміни урожайності на 1,3 %.

Виробництво зерняткових культур у 2022-2023 рр.

Серед зерняткових культур господарства населення займають значну частину площ у вирощуванні: яблуні – 72 %, груші – 94 %.

В господарствах населення відбулися незначні зміни у вирощуванні яблук та груш: площі насаджень скоротилися на 1,0 % та 3,8 % відповідно, виробництво залишилося майже на рівні попереднього року (817 тис. т та 136 тис. т), урожайність підвищилась на 1,2 %.

Проте, промисловий сектор демонструє збільшення виробництва зерняткових культур: яблук на +14 %, груші на +33 %, за рахунок, серед іншого, застосування інтенсивних технологій вирощування, сприятливих погодних умов, що призвело до збільшення урожайності на 16,9 % та 8,2 % відповідно.

Значну роль у вирощуванні яблук посідають Вінницька, Чернівецька, Закарпатська та Хмельницька області, які разом мають частку 52 % у загальному обсязі площ насаджень яблунь та 55 % виробництва продукції. При цьому, урожайність у Чернівецькій та Хмельницькій областях була 219,1 ц/га та 213 ц/га відповідно, що вище на 38% та 42% середнього показника по Україні (154,8 ц/га), та є найвищою за останні роки.

Промисловий сектор нарощує обсяги виробництва яблук, які зросли на 16 % проти 2020 року (307,1 тис. т), при збільшенні урожайності 54 % або на 58,1 ц/га.

Промислове виробництво яблук у 2020-2023 рр

Найбільші площі промислового виробництва яблук сконцентровано у Вінницький, Чернівецькій, Дніпропетровській та Хмельницькій областях, які займають 63% усіх промислових площ та виробляють 60 % продукції. Поряд з цим, нарощують обсяги виробництва підприємства Тернопільської, Київської, Львівської та Закарпатської областей, які з 2020 року збільшилися на 35 % до 117 тис. т (77,8 тис. т у 2020 р).

Промислове виробництво яблук у регіонах у 2023 році

Виробництво груш в основному сконцентровано у Чернівецькій (22,8 тис. т), Дніпропетровській (16,2 тис. т), Полтавській (14,8 тис. т) та Львівській (12,9 тис. т) областях, що вирощують майже половину обсягу їх виробництва (144,8 тис. т).

Промислове виробництво груш здійснюється в основному підприємствами Дніпропетровської (2,7 тис. т) , Чернівецької (2,26 тис. т) та Вінницької (1,65 тис. т) областей, з часткою 82 % від загального виробництва цієї культури (8,16 тис. т).